Купера, кульгавого старця, котрий того лiта упадав за моєю тiткою Сибiллою.

Аннабелла вийшла не надто гарно, адже її вловили в ту мить, коли вона

схотiла пригубити свiй chocolat glac , й тiльки по худих оголених плечах

можна було впiзнати її (оскiльки пам'ятаю знiмок) серед сонячної млявi, в

яку поступово й незворотно переходила її краса; та я, сiвши в профiль, трохи

далi вiд iнших, проступив з якоюсь драматичною рельєфнiстю: похмурий,

густобровий хлопчик, у темнiй, спортивнiй сорочцi та бiлих добре пошитих

шортах, який заклав ногу на ногу й дивився вбiк. Фотографiю було зроблено в

останнiй день нашого рокового лiта, саме за кiлька хвилин до нашої другої та

останньої спроби обiйти долю. З якогось украй прозорого приводу (iншого

шансу не передбачалось, та вже нiщо не мало значення) ми вiддалились вiд

кав'ярнi на пляж, де знайшли нарештi вiдлюдне мiсце, i там, у бузковiй тiнi

рожевих скель, якi створили щось на кшталт яскинi, ми побiжно обмiнялися

спраглими ласками, єдиним свiдком яких були кимсь загубленi окуляри. Я стояв

навколiшки i вже готовий був оволодiти моєю ясочкою, як раптом два бородатих

купальцi - морський дiд та його братчик - вийшли з води iз вигуками

неґречного пiдбадьорення, а чотири мiсяцi по тому вона померла вiд тифу на

островi Корфу.

4.

Знову i знову гортаю цi мiзернi спомини i щоразу питаю в себе самого,

чи не звiдти, не з мерехтiння того далекого лiта пiшла трiщина через усе моє

життя. Або, можливо, гостре моє захоплення цим дитинчам було лише першою

ознакою вродженого збочення? Коли стараюсь розiбратися в булих бажаннях,

намiрах, дiях, я пiддаюсь певнiй зворотнiй уявi, яка живить аналiтичну

здiбнiсть спромогами безграничними, а тому всякий видний менi пройдений шлях