року, як минуло двадцять дев'ять рокiв, гадаю, що можу розгледiти в нiй

початкове рокове наслання. Ми кохалися передчасною любов'ю, яка вiдмiнна

тiєю нестямою, що так часто розбиває життя зрiлих людей. Я був дужим

хлопчиськом i вижив; та отрута зосталася в ранi, i ось я вже мужнiв у лонi

нашої цивiлiзацiї, яка дозволяє чоловiковi упадати за дiвчиною

шiстнадцятирiчною, але не за дiвчинкою дванадцятирiчною.

Отож, не дивно, що моє доросле життя в Європi було жахливо двоїстим.

Назовнi я мав так званi нормальнi зносини iз земнородними жiнками, у яких

грудi гарбузами або грушами, всерединi ж я палав у пекельнiй печi

зосередженої хтивостi, яку збуджувала в менi кожна стрiчна нiмфетка, до

котрої я, будучи законослухняним боягузом, не смiв пiдступитись. Кремезнi

людячi самицi, котрих менi дозволено було уживати, слугували тiльки

палiативом. Я готовий повiрити, що вiдчування, якi я вилучав iз природного

злучення, рiвнялись бiльш-менш тим, що їх зазнають нормальнi великi мужчини,

коли спiлкуються iз нормальними великими жiнками в тому рутинному ритмi,

який iздригає свiт; але негаразд є в тiм, що цьому панству не довелось, як

довелось менi, спiзнати проблиск незрiвнянно бiльш пронизливої насолоди.

Найбiднiший з моїх у полюцiю ведучих снiв у тисячу разiв яскравiший за

перелюби, що їх наймужнiший генiй або найталановитiший iмпотент здатнi були

уявити. Мiй свiт був розкраяний. Я чув присутнiсть не однiєї, а двох статей,

жодна з яких не була моєю; обидвi були жiночими для анатома; для мене ж,

котрий дивився крiзь призму почуттiв, "вони були так само рiзнi мiж собою,

як щиголь i щогла". Всьому цьому я тепер надаю рацiю, та у двадцять -

двадцять-п'ять рокiв я не так ясно знався на своїх стражданнях. Тiло добре