знало, чого воно хоче, та мiй розум вiдхиляв кожну його мольбу. Мною

оволодiвали то острах i стид, то нестямний оптимiзм. Мене душили суспiльнi

заборони. Психоаналiсти вабили мене псевдовизволенням вiд лiбiдобелiберди.

Те, що єдиними об'єктами любовного подрогу були для мене сестри Аннабелли,

її повiрницi й кордебалет, менi ввижалось iнколи передвiстям божевiлля.

Iнодi ж я говорив собi, що все залежить вiд точки зору, i що по сутi нема

нiчого поганого в тому, що мене до нестерпу хвилюють нелiтнi дiвчатка.

Дозволю собi нагадати читачевi, що в Англiї, з тих пiр, як був ухвалений

закон (1933-го року) про дiтей та Молодi Персони, термiн "герль-чайлд"

(тобто дiвчинка) визначається як "особа жiночої статi, яка має вiд роду

бiльше нiж вiсiм та менше нiж чотирнадцять рокiв" (пiсля чого, вiд

чотирнадцяти до сiмнадцяти, статут визначає цю особу як "молоду персону"). З

iншого боку, в Америцi, а саме в Масачусетсi, термiн "уейвард чайлд"

(непутяща дитина) стосується технiчно дiвчинки вiд семи до сiмнадцяти рокiв,

яка спiлкується з порочними та нiкчемними особами". Хью Броутон, полемiчний

письменник часiв Джемса Першого, довiв, що Рахаб була блудницею вже в десять

рокiв. Все це вкрай цiкаво, i я припускаю, що ви вже бачите, як рот менi

пiниться перед приступом - та нi, нiщо не пiниться, я просто пускаю

вистрибом рiзнобарвнi блiшки щасливих думок у вiдповiдну чашечку. От ще

картинки. Ось Вергiлiй, котрий (цитую старого англiйського поета) "нiмфетку

оспiвав в одному тонi", хоч найвiрогiднiше вiддавав перевагу перитоновi

хлопчика. Ось двi з ще недостиглих дочок короля Анхатена та його королеви

Нiфертiтi, у котрих було шiсть таких - нiльських, гологолових, голеньких

(нiчого крiм численних намистових рядiв), iз м'якими брунатними щенячими