горять два гiпнотичнi ока - мала залишитись на мiсцi згiдно з бажанням її

носiя. Мiж тим як "Гейз" всього лише римує зi справжнiм прiзвищем героїнi,

її перше iм'я надто близько вплiтається у найпотаємнiшу тканину книги, щоб

його можна було замiнити; втiм (як читач сам допевнився), в цьому й немає

фактичної потреби. Тi, котрим цiкаво, можуть знайти свiдчення про вбивство,

скоєне "Г.Г.", у газетах за вересень - жовтень 1952р.; його причини та мета

були б i досi таїною, якби цi мемуари не потрапили в свiтле коло моєї

настiльної лампи.

На догоду старомодним читачам, якi цiкавляться подальшою долею "живих

зразкiв" за обрiєм "правдивої повiстi", можу навести деякi вiстки, одержанi

вiд п-на "Вiндмюллера" з "Рамзделя", котрий волiв лишитись неназваним, щоб

довга тiнь невтiшної та брудної iсторiї не дотяглась до того мiстечка, у

якому вiн має честь проживати. Його донька "Луїза" вже

студентка-другокурсниця. "Мона Даль" зараз вчиться в унiверситетi в Парижi.

"Рита" нещодавно побралась iз господарем готелю на Флоридi. Дружина "Ричарда

Скиллера" сконала в пологах, розвiльнившись мертвою дiвчинкою, грудня 25-го

числа 1952р., у далекому на пiвнiч захiдному поселеннi Сiра Зоря. П-нi

Вiвiан Дамор-Блок (Дамор - для сцени, Блок - вiд одного, першого з

чоловiкiв) написала бiографiю колишнього приятеля пiд каламбурною назвою

"Кумир мiй", яка на часi має вийти в свiт; критики, вже ознайомленi з

манускриптом, говорять, що це найкраща її штука. Цвинтарна сторожа, яка хоча

б якось згадана в мемуарах "Г.Г.", не повiдомляє, чи виходить хтось iз

могили. Читачевi, який розглядає "Лолiту" просто як роман, ситуацiї та

емоцiї, в ньому зображенi зосталися б дратiвливо-неясними, якби вони були

знебарвленi через кепське iнакомовлення. Щоправда, на весь твiр не можна