провести три зими), та саме влiтку того року батько мiй, нажаль, був

вiдсутнiй - збавляв час в Iталiї разом iз Mm de K. та її дочкою - вiдтак

менi нiкому було звiритись, нi з ким порадитись.

3.

Аннабелла була, як i автор, змiшаного походження: в її випадку -

англiйського та голландського. Об цю пору я пригадую її образ менш виразним,

нiж пам'ятав його до того, як спiткав Лолiту. В зоровiй пам'ятi є два

пiдходи: за першим, вдається штучно вiдтворити образ у лабораторiї мозку, не

заплющуючи очей (i тодi Аннабелла ввижається менi в загальних термiнах, як

то: "медового вiдтiнку шкiра", "тоненькi руки", "пiдстрижене русяве

волосся", "довгi вiї", "великi барвнi вуста"); за iншим, заплющуєш очi й

миттєво викликаєш на темнiй сторонi вiй об'єктивне, оптичне, вкрай точне

вiдтворення улюблених рис: маленьке сяєво з природних барв (i ось так я бачу

Лолiту).

Тому дозвольте менi, у зображеннi Аннабелли спинитись на чемному

зауваженнi, що вона була привабним дiвчатком, на кiлька мiсяцiв молодшим вiд

мене. Її батьки, на прiзвище Лi (Leigh ), давнi друзi моєї тiтки, подiбно до

тьотi Сибiлли, були так само вимогливi до порядностi. Вони знiмали вiллу

поблизу Мiрани. Цього лисого, бурого пана Лi та грубу, напудрену панi Лi (з

народження Ванесса ван Несс) я ненавидiв люто. Спочатку ми з Аннабеллою

розмовляли, так би мовити, понавколу. Вона весь час набирала жменю дрiбного

пiсочку та пускала його сипатись крiзь пальцi. Голови в нас були налаштованi

в лад розумним європейським пiдлiткам тiєї доби й того середовища, i я не

певний, чи можна було вiднайти хоча б якийсь iндивiдуальний талант у нашому

зацiкавленнi численними населеними свiтами, тенiсними змаганнями,

нескiнченнiстю, солiпсизмом й тому подiбними речами. Нiжнiсть та вразливiсть